Какие признаки сказа у собаки

Содержание
  1. Бешенство у собак: симптомы и признаки болезни
  2. Содержание
  3. Бешенство – определение
  4. Возможные пути инфицирования
  5. Особенности инкубационного периода
  6. Симптомы и признаки, указывающие на заражение собаки бешенством
  7. Как можно выявить у животного бешенство
  8. Можно ли вылечить бешенство
  9. Основные профилактические мероприятия, организация лечения
  10. Правильное решение
  11. Видео
  12. Сказ у собак
  13. Прояв сказу, форми
  14. Буйна форма
  15. Атипова форма
  16. Як відбувається зараження собаки?
  17. Що потрібно робити, щоб забезпечити собаці максимальний захист від сказу?
  18. Сказ у собак: симптоми, ознаки
  19. Симптоми буйної форми сказу у собак
  20. Атипова форма захворювання
  21. Какие признаки сказа у собаки
  22. Сказ у собак
  23. Історична довідка про сказ
  24. Вірус сказу
  25. Шляхи зараження і переносники сказу
  26. Як проявляється сказ у собак
  27. Патогенез сказу у собак (розвиток сказу в організмі)
  28. Профілактика сказу у собак
  29. Сказ у собаки: симптоми і профілактика
  30. Опис хвороби
  31. Симптоми захворювання
  32. Наслідки зараження сказом
  33. Лікування сказу
  34. Профілактика захворювання
  35. Відео про сказ
  36. Питання і відповіді

Бешенство у собак: симптомы и признаки болезни

Содержание

Хозяин собаки должен знать все основные симптомы проявления бешенства у собаки, а также порядок действий при возникновении любых подозрений. Промедление в данном случае недопустимо, так как на кону стоит не просто здоровье животного, но и сама его жизнь. Кроме того, любой владелец собаки должен уметь принимать меры по оказанию первой помощи людям, укушенным зараженной собакой. От правильного и своевременного воздействия напрямую зависит, заболеет ли человек!

Бешенство – определение

Бешенство у собаки – это вирусное инфекционное заболевание, протекающее в крайне тяжелой форме и характеризующееся прогрессирующим поражением головного, спинного мозга, центральной нервной системы и в подавляющем большинстве случаем приводящее к летальному исходу. Противодействовать смертельному вирусу можно лишь в том случае, если своевременно были выявлены самые первые симптомы заболевания и приняты все необходимые меры воздействия.

Важнейшая обязанность каждого хозяина собаки – знать и уметь различать малейшие признаки вирусного заболевания.

Различают следующие основные виды вируса:

Уличный (Дикий) Именно он представляет наибольшую опасность, циркулируя и передаваясь от одной особи к другой в естественной среде обитания животных (прежде всего – собак).
Фиксированный Он не вызывает болезни и используется медиками для разработки и получения противоядия – специальных вакцин.

Размножение вируса происходит в первую очередь, в клетках продолговатого мозга, далее распространяется на поясничную часть спины и поражает всю центральную нервную систему собаки. Возбудителем является специфический РНК, распространятся он может повсеместно, сохраняя свою активность и опасность при отрицательных температурах, а также под воздействием ряда химически активных веществ и препаратов.

Что точно способно уничтожить вирус – это высокие температуры, резко теряется стойкость гидрофобии под воздействием прямых солнечных лучей.

Возможные пути инфицирования

Заболеть бешенством может практически каждая собака, независимо от возраста, породы, крепкого здоровья.

В группе риска находятся:

Повышенные риски «подхватить» смертельно опасное заболевание у охотничьих собак, в том числе, принимающих участие в охоте на лис, зайцев, животных, живущих в норках и т.п.

Как правило, вирус бешенства попадает в организм собаки вместе со слюной больного животного, являющегося переносчиком заболевания. Чаще всего – в момент укуса здорового пса больной особью.

В момент протекания инкубационного периода только опытные специалисты и внимательные хозяева, ответственно относящиеся к здоровью своего питомца способны четко определить проблему и организовать меры противодействия распространению заболевания и излечения зараженной собаки. Заражение бешенством также может произойти, если слюна больного животного или зверя попадет в ранку, глубокую трещину кожного покрова или на слизистую внутренних органов.

Если домашний питомец не прошел своевременно вакцинации, ему не была сделана прививка от бешенства, он автоматически попадает в группу повышенного риска. В случае заражения шансов выжить у такой собаки практически нет никаких, летальный исход гарантирован. Поэтому не следует дожидаться проявления каких-либо симптомов, рекомендации специалистов однозначны: необходимо проводить периодическую вакцинацию в соответствии с установленными сроками и периодичностью.

Владельцы собак должны осознавать тот факт, что инкубационный период у бешенства протекает практически без симптомов, а по окончании его происходит резкая активизация вируса, его скопление в слюне (одна из причин повышенного слюноотделения) и резкое проявление всех основных неблагоприятных признаков поражения нервной системы, опорно-двигательного аппарата животного.

Особенности инкубационного периода

Отличительная особенность начала заболевания – практически полное отсутствие каких-либо явных или косвенных признаков и симптомов. Природно-очаговая инфекция вирусного типа, попав в организм животного, не спешит показывать себя, постепенно «накапливает силы».

Инкубационный период у данной инфекции не имеет четко ограниченных временных рамок и этим он схож с множеством иных видов воспалительных вирусных заболеваний. В среднем, распознать начало заболевания может не получиться в течение 21-42 суток. И только по истечении инкубационного периода начинают проявляться основные симптомы заболевания. Как уже было отмечено ранее, к сожалению, уже после того, как в организме запустились необратимые процессы. Вот почему хозяину животного необходимо твердо знать и заучить все явные и скрытые симптомы вируса.

Конечно, основным способом заражения бешенством остается укус. Но в том случае, если на поверхности кожного покрова животного имеются открытые раны, именно они могут стать тем слабым местом в организме, через который вредоносный вирус проникает внутрь.

Быстрее всего заражаются щенки, у них вирус бешенства может проявиться уже на 4-6 сутки поражения.

Взрослые особи с крепким иммунитетом, способны удерживать вирус и 2, и даже 3 месяца. Но в любом случае, если нет прививки и не проводятся лечебно-профилактические мероприятия, никакая иммунная система самостоятельно с вирусом бешенства не справится.

Симптомы и признаки, указывающие на заражение собаки бешенством

1. Заражение вирусом бешенства у собаки проявляется совершенно иначе, чем стандартные, распространенные виды заболеваний инфекционного характера. Прежде всего, меняется психика, особенности поведения пса. Изначально, животное начинает вести себя будто оно в чем-то провинилось перед своим хозяином. Пес клонит голову книзу, взгляд становится кротким, грустным, усталым. Он перестает резвиться, играть, старается как-бы уединиться, избегает контакта с людьми и любыми иными живыми существами.

Продолжительная лежка – первый опасный симптом, на который следует обратить внимание.

2. Еще один косвенный признак, указывающий на то что вирус проник в организм собаки – постоянная жажда. Животное пьет очень много воды, намного больше, чем того требует организм. Выпивая достаточно большие объемы воды, собака не испытывает подобного чувства по отношению к пище. Есть она, как правило, не хочет, а если и съедает какую-либо пищу, то ее объемы остаются ничтожно малы по сравнению со стандартным суточным рационом. В некоторых случаях животное сохраняет аппетит не только в процессе прохождения инкубационного периода, но и в тот момент, когда болезнь начинает уже проявляться. Особенность приема пищи заключается в затрудненном глотании пищи, собака как будто давится, при этом она не глотает большие куски.

Читайте также:  Морфологические признаки глагола у причастия конспект урока

3. Стоит обратить пристальное внимание на поведение домашнего питомца во время ежедневных прогулок. Если собака пытается есть камни, грызть древесину, кору деревьев и иные предметы, непригодные для употребления внутрь, следует немедленно принимать меры для диагностики состояния здоровья и, если потребуется – лечению.

Запомните следующие симптомы, которые могут указывать на заражение бешенством и протекание инкубационного периода у домашнего питомца:

Далее, когда инкубационный период закончился, заболевание выходит наружу и симптомы бешенства становятся очевидными. Вирус поразил мозг животного, и оно становится неуправляемым. Неадекватное поведение, потеря самоконтроля и вспышки агрессии указывают на очевидное прогрессирование заболевания.

Активной стадии бешенства характерны следующие симптомы:

Непосредственно перед гибелью собака прекращает проявлять агрессию, не имея на то ни сил, ни здоровья. Вирус полностью поражает центральную нервную систему, обездвиживает животное. Задние лапы отнимаются, а паралич постепенно приближается к головному мозгу. Далее наступает летальный исход.

Как можно выявить у животного бешенство

На 100% распознать бешенство можно только по анализам крови. Именно эту процедуру необходимо провести в ветеринарной клинике при любом из вышеперечисленных симптомов. Здесь ответственность за здоровье и саму жизнь животного полностью лежит на хозяине.
Невнимательность и безответственность недопустимы. На тот период времени, пока проводится клиническое исследование данных, обработка крови, животное должно быть помещено в изолированный вольер, где нет контакта ни с людьми, ни с другими животными.

Точно также можно проверить, заразился ли пес, не проводя анализ крови. Для этого животное выдерживается в вольере около 2 недель и постоянно проводится оценка его состояния на предмет соответствия или проявления каких-либо симптомов из тех, что были перечислены ранее. Конечно, второй метод не позволит спасти жизнь питомца, а только лишь убережет других животных и людей от заражения опаснейшим вирусным заболеванием.

Можно ли вылечить бешенство

Нет! Несмотря на то, что противоядие и методику вырабатывают на протяжении сотен лет, никакого действенного прогресса в данном вопросе нет, заболевание продолжает проявляться в случаях создания для этого условий (контакта с зараженным животным или зверем, являющимся переносчиком опасного вируса.

Все чего добилась медицина в данном направлении – разработать действенную вакцину, которая позволяет противостоять болезни. Привитое животное, конечно, после укуса переболеет, но у него сохранятся все шансы остаться в живых и полностью восстановить нормальную работу всех органов.

Основные профилактические мероприятия, организация лечения

Лучшая и единственно верная профилактика возможного недуга – это своевременная и регулярная вакцинация. Каждая породистая собака прививается в обязательном порядке, а соблюдение этого требования проверяется на различных стадиях, в местах возможного контакта собаки с людьми и домашними животными. Например на выставках, перед посадкой в поезд или при перевозке самолетом.

Вероятность заболевания бешенством привитой собаки не превышает и 2%, это очень высокий показатель! Процесс вакцинации осуществляется последовательно и состоит из следующих основных этапов:

Теперь ваш питомец может считаться защищенным от смертельно опасного вируса бешенства. Но при одном условии: программа прививания животного должна продолжаться ежегодно, прививка делается по возможности в одно и то же время.

Если собака не привита, но покусана, вакцинацию необходимо провести как можно быстрее. От этого зависит жизнь вашего четвероногого друга. После введение препарата как минимум в течение 2-х месяцев животное не должно перегружаться физически и эмоционально. Перегрев и переохлаждение также противопоказаны. Физическая и психологическая усталость животного – это факторы, которые могут создать идеальные условия для стремительного распространения болезни.

Правильное решение

Если собака, больная бешенством (или даже есть только лишь подозрение), укусила другую собаку или человека, необходимо немедленно обратиться к врачам. В инфекционной больнице будет введена вакцина, которая поможет справиться со страшной вирусной инфекцией. Промедление, невнимательное отношение к своему здоровью и здоровью домашнего питомца недопустимы!

Видео


Источник

Сказ у собак

Сказ є гострою вірусною хворобою, яка виникає у собаки (або людини) внаслідок укусу зараженим тваринам. Сказ у собак володіє особливими симптомами. Недуга робить вражаючу вплив на нервову систему: збільшується збудливість, виникає боязнь води, параліч мускулатури дихання і лап. Хвороба закінчується завжди летальним результатом. З цієї причини необхідно знати, як виявити сказ у свого чотириногого друга.

Сьогодні сказ у собак зустрічається досить часто. На території, де є осередки тваринного сказу, люди теж знаходяться в небезпеці. У більшості випадку, поширюють сказ, в першу чергу, бродячі собаки, які не мають вдома. А вони у свою чергу, заражаються найчастіше від різних тварин дикої природи. Сказ у собак: інкубаційний період (потайний) триває 3-6 тижнів. У щенят він йде 5-7 днів. Іноді потайний період триває довго, у деяких дорослих собак він може становити 10-12 місяців.

Прояв сказу, форми

Буйна форма

У цій ситуації тварина уникає людей, мляво пересувається, знехотя виконує будь-які команди, шукає темних місць і проводить в них час, втрачає апетит. Однак іноді заражена собака може і навпаки, проявляти нав’язливість і бути надто ласкавою, постійно облизувати своєму власникові руки та обличчя. Але незабаром вона стає неспокійною, дратівливою і полохливої. Собака гавкає, дивиться навколо з побоюванням, прислухається до найдрібніших шелесту. Звичайну їжу є перестає, з жадібністю ковтає різні неїстівні речі.

Незабаром собака стає більше не в змозі гавкати, її охоплює виснаження. Починає виснути нижня щелепа, набирає обертів параліч м’язів. Слюневие виділення ще більше збільшуються, з пащі випадає мову, мутніє рогівка, виникає косоокість. Спочатку параліч пошкоджує задні лапи, потім повністю паралізує собаку, паралізуючи передні. Незабаром настає параліч органів дихання і серця. Собака вмирає. Триває дане захворювання від трьох до одинадцяти днів.

Заражена собака стає надто ласкавою, постійно ходить з господарем, облизує його. Вірус сказу знаходиться в її слині, він становить велику небезпеку для людей. Через деякий час тварина починає проявляти неспокій. Початкові ознаки собачого сказу: сильне слиновиділення, провисання нижньої щелепи, ускладнений процес ковтання. Пес швидко паралізується і гине на 2-4 добу.

Атипова форма

При цій формі спостерігаються характерні прояви ентерита, гастриту (кров’яний пронос, блювота). З цієї причини своєчасно виявити сказ досить складно.

Якщо є навіть найменше підозра на цю згубну хворобу, потрібно обмежити взаємодію з собакою для всіх людей, зробити це можна, міцно прив’язавши або закривши її в якому-небудь приміщенні. Після цього слід розповісти про ситуацію в самому близькому до вас ветпункт, зателефонувавши або сходивши туди. Тварина спостерігається десять днів. За умови, що симптоми сказу не були підтверджені, собака вважається здоровою. Якщо побоювання підтвердилися, то тварина присипляють, оскільки лікування сказу у собак в даний час здійснити неможливо.

Читайте также:  Классификация налогов по различным признакам шпаргалка

Як відбувається зараження собаки?

Зараження сказом може відбуватися тільки за допомогою крові, слини, інших біологічних рідин. Не можна їм захворіти через сечу, з’їдаючи або нюхаючи що-небудь. Можна знизити ризик зараження даною хворобою, своєчасно роблячи вихованцеві щеплення. Яким чином собака отримує хвороба, ясно. Людина ж нею захворіє, якщо в рану проникне слина зараженої тварини (найчастіше це укус). Симптоми сказу у людини мають схожості з «собачими».

Що потрібно робити, щоб забезпечити собаці максимальний захист від сказу?

В першу чергу, утримання собак у селах і міських умовах має бути правильним. Повинно бути присутнім усвідомлення серйозності цієї проблеми. Необхідно прищеплювати вихованця ще коли він маленький. Повторна вакцинація виконується щорічно. Тим не менш, навіть ці дії не виключають повністю можливість зараження. Це пояснюється так: вакцина від сказу може втратити власні властивості того, що не дотримані умови заощадження, перевезення. Також не врятує собаку від хвороби щеплення, зроблена в інкубаційний період. Варто відзначити, що вакцинація, яка бореться зі сказом, захищає від недуги в 96-98 відсотках випадків.

Источник

Сказ у собак: симптоми, ознаки

Симптоми сказу у собак з’являються зазвичай через 4-8 тижнів після зараження. Як правило, розрізняють дві форми перебігу хвороби: буйну (агресивну) і тиху (паралітичну).

Але іноді сказ у собак може проходити в нестандартних формах.

Симптоми буйної форми сказу у собак

Симптоми сказу у собак на початку хвороби характеризуються зміною поведінки тварини: собака незвично ласкава або, навпаки, підозріла і насторожена, команди ігноруються. Апетит погіршується або стає збоченим, тварина їсть неїстівні предмети, відзначається сильне сильна слинотеча і блювота у собаки. Це може тривати 1-4 дні.

Дикі тварини, хворі на сказ, також поводяться дивним чином: у них пропадає почуття остраху і обачності, вони можуть приходити в населені пункти і нападати на тварин і людей. Ці тварини надзвичайно небезпечні.

У другій фазі сказу собак тварина сильно порушено, агресивна, жує землю і різні предмети, намагається втекти. Нерідко накидається на людей або інших тварин. У наслідку виникають судомні напади, які мало по малу частішають, і стають все длительней.

Під час цієї фази захворювання відзначається висока температура (до 41-го градуса), блювання, паралічі окремих груп м’язів (глотки, гортані, кінцівок), розвивається косоокість: нижня щелепа відвисає, з пащі витікає слюна- гавкіт стає хриплим, заглушеним. Тривалість цієї фази 2-3 дні.

Завершальна фаза сказу у собак відрізняється різким схудненням тварини, прогресуючими паралічами задніх кінцівок, потім тулуба, передніх лап- собака вмирає. Третя фаза триває 2-4 дні. Зазвичай ці всі клінічні ознаки при буйній формі тривають від 6-ти до 11-ти днів.

Для цієї форми сказу у собак характерні такі ознаки (симптоми): загальна депресія, відсутня стадія порушення. Практично відразу ж у собаки відзначається параліч м’язів кінцівок і тулуба. Захворювання тривати недовго 2-4 дні, і собака вмирає.

Атипова форма захворювання

При цій формі захворювання відзначаються нестандартні ознаки сказу у собак. В останнє десятиліття саме такі, нестандартні симптоми сказу собак все частіше стали фіксуватися ветеринарами. Ця форма сказу у собак характеризується підгострим або хронічним перебігом захворювання (до 2-3 місяців). У цей час спостерігається млявість і байдужість у собак, порушується діяльність нервової, травної та інших систем організму.

Сказ зараховують до тих захворювань собак і людини, які особливо небезпечні для життя. Так що при найменшій підозрі на це захворювання потрібно терміново викликати ветеринара і негайно сповістити про те, що трапилося районну ветеринарну станцію. Собак і постраждалих людей, відразу ж ізолюють і містять під суворим ветеринарним наглядом протягом 10 діб. Якщо за цей проміжок часу у них не виявилися ознаки сказу, собак можна вважати здоровими, а покусаного людини не інфікованим.

Господарі собак щороку повинні вакцинувати своїх вихованців проти сказу! Тварин, яким не зробили щеплення від сказу, не можна перевозити і брати участь з ними у виставках, нести з ними службу, полювати і природно не можна використовувати для в’язки. Перше щеплення рекомендується робити не раніше 3-х місячного віку, а ревакцинацію щорічно.

Читайте ще про таких небезпечних захворюваннях як: піроплазмоз у собак, парвовірусний ентерит у собак, чумка у собак

Источник

Какие признаки сказа у собаки

Сказ у собак

Сказ у собак – дуже поширене явище. Саме від собак найчастіше заражаються люди.

Сказ невиліковний, якщо проявилися клінічні ознаки захворювання.

Історична довідка про сказ

Першу згадку про сказ ми зустрічаємо ще в 2300 році до нашої ери в листах Гомера, Аристотеля і Демокріта, але точний опис хвороби «сказ» або «водобоязнь» (гідрофобія) дав тільки в 1 столітті нашої ери римський вчений Олус Корнеліус Сілсус.

У роки колонізації Іспанією Америки були описані випадки укусів іспанських солдатів маленькими летючими тваринами уві сні за пальці ніг, що призводило до болісної смерті солдатів. Ймовірно, малися на увазі летючі миші-вампіри, які є і до цього дня основним резервуаром сказу в Америці.

Вперше факт передачі сказу через слину в кров виявив німецький вчений Цинк в 1804 році. Він експериментально уразив піддослідну тварину слиною, отриманою від скаженої тварини.

Розробка вакцини проти сказу – заслуга великого французького вченого Луї Пастера. Він з групою вчених (Ру, Шамберлана, Тойє) займався зараженням сказом кроликів і з’ясував час розвитку вірусу в організмі та вперше отримав вакцину проти сказу. Цією вакциною він вилікував укушеного скаженою твариною хлопчика – Джозефа Мейстера. У ті часи це було дивом, адже всім було відомо, що вкушена скаженою собакою людина неминуче гине. Але Джозеф не помер, а видужав. Вдячні парижани за відкриття вакцини проти сказу поставили Луї Пастеру пам’ятник за життя.

У 1903 році вчений Негрі відкрив специфічні тільця в головному мозку, присутні тільки в уражених сказом тварин. Дане відкриття полегшило посмертну діагностику сказу. Даний спосіб є основним методом діагностики сказу і до цього дня.

Вірус сказу

Збудник сказу тварин і людини – рабдовірус роду Lyssavirus, сімейства Rhabdoviridae.

Вірус має кулеподібну форму, покритий ліпідною оболонкою, містить у своєму складі РНК (рибонуклеїнову кислоту) і спіральний рибонуклеакапсид.

Вірус має довжину приблизно близько 180 нанометрів і в поперечному перерізі близько 75 нанометрів.

Довгий час вважалося, що вірус за своєю будовою не має аналогів. Звичайні серологічні дослідження не можуть розрізнити різні штами вірусу сказу, а антигенні варіації не дуже важливі для імунітету.

Читайте также:  Признаки износа турбины дизельного двигателя

На даний момент в Африці виділено кілька вірусів, споріднених за структурою з вірусом сказу, тому твердження, що вірус не має аналогів в тепер спростовано.

Штами вірусу сказу можуть відрізнятися своєю вірулентністю (здатністю заражати). Крім того, має велике значення вид тварин і вік.

Вірус нестійкий у зовнішньому середовищі, швидко інактивується переважною більшістю дезінфікуючих засобів, в тому числі медичним спиртом, формаліном, милом і розчином амонію.

Шляхи зараження і переносники сказу

Основні переносники сказу – дикі лисиці, вовки, летючі миші, щурі. Втім, сказом хворіють усі без винятку теплокровні тварини, тому переносником може бути будь-яка тварина, в тому числі мавпа і людина. Дуже часто зустрічається сказ у собак, особливо бездомних.

Є також дані про вплив отрути сказу, отриманої з висушеного спинного мозку заражених тварин, на холоднокровних, які гинуть при штучному зараженні при явищах паралічів.

Вірус сказу у собак виділяється зі слиною хворої тварини і передається при укусі або ж наслинюванні відкритих ран. У силу специфіки хвороби, при якій під час клінічних проявів спостерігається агресія у хворої тварини і прагнення вкусити будь-який відповідний об’єкт, вірус достатньо легко потрапляє в кров.

Тому укус – найпоширеніший і найімовірніший шлях передачі вірусу.

Як проявляється сказ у собак

Патогенез сказу у собак (розвиток сказу в організмі)

Після того, як вірус сказу через укус, наслинювання або шляхом штучного зараження потрапляє в будь-яку частину тіла, він поширюється дуже специфічно, пересуваючись нервовими волокнами до центральної нервової системи. Саме тому інкубаційний період може бути дуже тривалим (до 1 року). Час від зараження до прояву перших клінічних ознак залежить від місця зараження і кількості вірусу, що потрапив в організм.

Вірус, що потрапив в нервову систему, починає поширюватися нервовими шляхами у відцентровому напрямку, досягає спинного та головного мозку, викликаючи на фінальній стадії хвороби парези, паралічі і явища енцефаліту (запалення головного мозку).

Рухаючись до головного мозку, вірус також проникає в слинні залози і починає виділятися зі слиною за кілька днів (3-5) до прояву основних клінічних ознак хвороби.

Як стверджує І. Марек, вкрай імовірно, що вірус сказу викликає отруєння організму хімічними сполуками, отрутою, склад якої невідомий.

Сказ у собак надзвичайно рідко переборює гематоплацентарний бар’єр і потрапляє від матері до плоду. Дослідження довгастого мозку плодів, витягнутих з померлих від сказу вовчиць, лисиць, собак, показали відсутність вірусу в мозку плоду.

Профілактика сказу у собак

Найнадійніший і найбільш ефективний спосіб боротьби зі сказом у собак – профілактика хвороби за допомогою вакцинації.

З моменту створення Луї Пастером першої антирабічної вакцини і до теперішнього часу у ветеринарній практиці було запропоновано і апробовано велику кількість різних антирабічних вакцин. Частина з них не пройшли випробування часом і були зняті з виробництва, наприклад, мозкові вакцини.

Источник

Сказ у собаки: симптоми і профілактика

Опис хвороби

Збудник сказу – вірус Neuroryctes rabid рухається по організму, використовуючи нервові волокна. Потрапляючи в мозок (головний і спинний), розмножується.

Як собака може заразитися сказом? Заразитися можна через кров і слизові. Наприклад, якщо здорове тварина обнюхає або оближе морду хворого, в результаті чого вірус перейде через слину. Ризику піддається звір будь-якого віку і породи.

У молодих особин внаслідок слаборозвиненою нервової системи хвороба протікає швидше. Але не кожен раз при укусі її можна підхопити. Все залежить від рани (глибини та місця ураження). Вірус просто може змитися потоком крові або загинути, не утроившись на нервовій клітині.

Симптоми захворювання

Інкубаційний період сказу у собак триває від 14 до 60 днів, іноді і більше. Симптоми проявляються в залежності від характеристики рани та стану тварини. У слабкої собаки або цуценя захворювання може проявитися через кілька днів, так як у них інкубаційний період займає всього 7-14 днів. Але найчастіше клінічні ознаки захворювання проявляються через 3-8 тижнів.

Як проявляється сказ у собак? Ветеринари визначають 3 загальні стадії (з найпоширенішими тимчасовими інтервалами):

Як визначити сказ у собаки? Захворіла тварина веде себе дивно. Раніше обачний і обережний пес перестає боятися і кидається на все навколо, може намагатися з’їсти неїстівні предмети, нападати на улюблених господарів. Одним з яскравих ознак сказу у собак служить боязнь води. При одному звуці або вигляді настає спазм гортані, нервове збудження і агресія.

Наслідки зараження сказом

Захворювання триває не більше 2 тижнів, проходячи всі 3 стадії почергово. Врятувати заражену собаку неможливо. Близько 50% тварин вмирають через 4-5 днів після перших симптомів захворювання. Інші можуть дожити до 2 тижнів, відчуваючи біль і судоми.

Вірус має прихований період течії, що триває від 2 тижнів до 1 року. Зазвичай термін хвороби не перевищує 6 тижнів. Але при аналізі на сказ в слині у собаки вірус можна виявити вже за 10 днів до появи симптомів.

Сказ може захворіти і людина. Тому воно вважається небезпечним. При будь-яких підозрах, після будь-якого укусу не знайомої собаки потрібно звернутися до лікаря. Зробити це потрібно негайно.

Лікування сказу

Методу, здатного вилікувати хворе тварини немає. Заражені собаки піддані знищенню. Людину можна врятувати, але собаку — ні. Саме завдяки ефективній боротьбі з цим захворюванням у Великобританії сказу немає (ретельна вакцинація та ліквідація заражених особин).

Собаки в минулих століттях були витриваліше. Сучасні міські умови, турбота людини, погана екологія зробили імунну систему цих тварин слабкою. Тому цей вірус організму самому не перемогти.

Профілактика захворювання

Всі вихованці перебувають у групі ризику, якщо вони не щеплені. Легше врятувати свою собаку, зробивши йому завчасну щеплення від сказу.

Коли і як часто робити щеплення від сказу собаки? Першу роблять у 3-х місячному віці в спеціалізованих ветеринарних пунктах. Щорічно процедуру необхідно повторювати.

Контакт з дикими тваринами треба виключити. Саме вони можуть передати вірус собаці. При цьому лісовий звір може виглядати дружелюбно і з радістю йти на контакт. Якщо спілкування відбулося, то собаку ізолюють на 10 днів. Якщо за цей час ознаки сказу не виявлені, то хвороба виключається.

Отже, такі заходи допоможуть врятувати тварину:

Важливо! Прищеплена собака може захворіти на сказ, якщо вірус потрапив і адаптувався до введення препарату. Вакцинація обов’язково собак, що живуть у районах, позначених потенційно небезпечними.

Відео про сказ

Пропонуємо вам подивитися відео про сказ, яке небезпечно не тільки для собак і кішок, а й для людей. В ньому ви дізнаєтеся, що необхідно робити, щоб уникнути такого страшного захворювання.

Питання і відповіді

Такі питання часто виникають у господарів. Давайте обговоримо їх:

Источник

Adblock
detector